Синус-ліфтинг: загальноклінічні аспекти, тактика проведення

Синус-ліфтинг – складна процедура нарощування об'єму кісткової тканини у зоні верхніх зубів, коли товщі щелепної кістки недостатньо для встановлення імплантів від 8 мм і більше. Нарощування потрібне для покращення якості остеоінтеграції імпланту, його приживаності, міцності фундаменту кістки для забезпечення адекватного жувального навантаження після операції. 

Синус-ліфтинг сьогодні виконується різними методами, проте суть усіх способів нарощування зводиться до заповнення сформованої порожнини кістковопластичним компонентом. Вже через 6-8 місяців кістка отримує необхідну висоту, міцність та об'єм. Деякі протоколи імплантації дозволяють імплантацію штучного кореня відразу після синус-ліфтингу. Імплантація зубів сьогодні активно обговорюється на форумах. За словами пацієнтів, одними з найкращих фахівців у галузі синусліфтингу та імплантації у стоматології є лікарі клініки Лукашука у Києві.

Показання до операції

Синус-ліфтинг показаний при необхідності імплантації вживлення тільки на верхньощелепній кістці. Причина проведення – нестача кісткової маси, що ускладнює остеоінтеграцію титанового стрижня і призводить до ураження тканин синуса (гайморових пазух). Синус-ліфтинг виконується за таких умов:

• атрофічні зміни кісткової тканини та витончення щелепної кістки через тривалу відсутність зуба;
• наявність анатомічних особливостей щелепно-лицьових структур, відділів;
• вроджене чи травматичне зміщення гайморового синуса стосовно лінії верхньої щелепи.

Необхідність нарощування кісткової тканини визначається характером атрофічного процесу. Якщо є можливість застосування імплантатів малих розмірів без пошкодження пазух носа, етап проведення синус-ліфтингу виключають. Більшості пацієнтів під час імплантації показаний синус-ліфтинг через тривалу відсутність зуба.

Обстеження та умови проведення

Щоб визначити необхідність проведення синус-ліфтинг верхньої щелепи, потрібно провести ряд обстежень.

Гайморові пазухи

Кісткова тканина зуба верхньої щелепи наближена до гайморових пазух, має більш тонку структуру на відміну кістки нижньої щелепи. Гайморові пазухи – одні з найбільших синусів, межують з альвеолярним відростком. Коріння зубів практично досягає дна синусів. Якщо гайморові пазухи мають достатню щільність, об'єм, внутрішні оболонки здорові та не змінені, то синус-ліфтинг робиться без попередньої підготовки гайморових пазух.

Якщо пацієнт має хронічні захворювання ЛОР-органів, включаючи рецидивуючий гайморит, то перед проведенням синус-ліфтингу потрібно провести санацію пазух і медикаментозне лікування у лор-фахівців.

.

Рентгенологічне дослідження

Рентген як самостійний спосіб аналізу структури та товщі щелепної кістки використовується не завжди. Сучасне обладнання дозволяє уникати рентгена та отримувати високоточні результати. Інноваційним та популярним методом дослідження кісток щелепи є 3D-томографія. Можливість помилок при КТ-дослідженні мінімальна. Товщу кістки вимірюють за допомогою спеціальної програми. Якщо товщина тканин досягає 8 мм, синус-ліфтинг не потрібен. Якщо товщина менше 8 мм, то операція показана.

Види синус-ліфтінга

Принципово існує два види синусової остеопластики: закритий та відкритий. За методом вживлення кісткової маси виділяють ультразвуковий та балонний синус-ліфтинг. Принципове значення має закритий та відкритий види хірургічного втручання.

Метод закритого синус-ліфтінга

Остеопластика закритим методом виконується при недостатній висоті кісткової маси. Операція дозволяє наростити лише 2-4 мм втраченого обсягу. Закритий синус-ліфтинг відрізняється малою травматичністю, підходить для осіб, які втратили зуби зовсім недавно. По ходу маніпуляції лікар формує невелике ложе під імплант, потім піднімає дно синуса і заповнює порожнину кістковим матеріалом.

Процедуру виконують при одночасному встановленні імпланту. Перевага методу полягає в миттєвому вирішенні проблеми беззубості. Пацієнти не чекають на зуби довго. Протез закріплюється відразу після того, як імплант інтегрується в кісткову тканину.

Відкритий синус-ліфтінг

Відкритий синус-ліфтинг показаний при висоті кістки менше 7 мм. Метод відрізняється травматичністю, виконується лише за показаннями. Хід операції підпорядковується наступному алгоритму:

• розріз у яснах та відшарування клаптя;
• акуратне підняття основи гайморової пазухи;
• заповнення порожнини аналогом власної кістки чи замінником.

Після завершення маніпуляції ясенний клапоть встановлюють на місце і зшивають розріз. Після процедури імплантат не встановлюють, вичікують півроку. При успішній реабілітації кісткова тканина відновлюється і готова до встановлення імпланта. Після встановлення штучного кореня і його остеоінтеграції встановлюють протез.

Особливості проведення

Тактика хірургічного втручання визначається шляхом відновлення кісткової тканини зуба. Закритий метод передбачає формування кісткового ложа та заповнення його кістковим матеріалом. Маніпуляція виконується разом із імплантацією. Перевага полягає в швидкості проведення операції. Протезування виконується відразу після остеоінтеграції.

Відкритий синус-ліфтинг відрізняється травматичністю, вимагає висічення ясенної тканини та заповнення кістковим матеріалом порожнини між кісткою та дном гайморової пазухи. У цьому випадку протезування виконується лише після успішного загоєння кістки, приживання імплантата. Загальний час очікування від проведення синус-ліфтингу до протезування при відкритому методі нарощування становить 6-12 місяців і більше.

При виконанні балонного методу під слизову оболонку міститься балон з найтоншим катетером, який потім наповнюється контрастною речовиною. Поступово наповнення балона призводить до акуратного відшаровування слизових. Балонний синус-ліфтинг вважається безкровним та відносно безпечним методом відновлення втраченого об'єму верхньощелепної кістки.

Протипоказання

Синус-ліфтинг має низку протипоказань, серед яких особливо виділяють:

• аутоімунні розлади, ослаблений імунітет;
• загострення гаймориту;
• захворювання серцево-судинної системи;
• цукровий діабет та його складний перебіг;
• хронічні патології ЛОР-органів;
• поліпи у носових ходах, назальних синусах.

Операцію не виконують при активних запальних осередках у ротовій порожнині або при віддаленій локалізації. Операцію не роблять курцям, особам, які приймають супресивну терапію щодо пересадки органів і тканин, що мають психічні розлади.

Методики латерального синус-ліфтінгу

Відкритий або латеральний синус-ліфтинг (інакше субантральна аугментація) передбачає нарощування товщі кісткової тканини верхньощелепної кістки. Операція виконується шляхом підняття дна синуса та введення під слизову оболонку остеопластичного матеріалу. Методів виконання латерального синус-ліфтінгу безліч.

Хірурги виконують ендоскопічний, балонний та ультразвуковий синус-ліфтинг. Незважаючи на варіативність виконання синус-ліфтінга, найбільш вдалі результати належать класичному варіанту виконання. Ускладнення зазвичай відсутні навіть при стоншенні синусів, поліпів усередині їхньої порожнини, хронічному запаленні.

У клініці Лукашука в Києві застосовують лише передові технології в проведенні синус-ліфтінгу, вирішують численні проблеми, пов'язані з ускладненнями у різних категорій пацієнтів.

Терміни протезування

Терміни протезування залежать від вибору імплантаційного протоколу, протяжності беззубого дефекту. Під час проведення закритого синус-ліфтингу можна встановити імплант цього ж дня разом із штучним протезом. Після успішної імплантації та остеоінтеграції встановлюють постійний протез. При традиційній схемі імплантації разом із синус-ліфтингом потрібно 4-6 місяців.

Ускладнення синус-ліфтінгу

Ускладнення після операції зведені до мінімуму, проте в перший тиждень вважається нормою невеликий набряк, кровоточивість, гіперчутливість ясен. При недотриманні лікарських рекомендацій можливий прорив або розрив слизових пазух, гайморит, хронічний синусит.

Для виключення ускладнень не можна шмаркатися з напругою, займатися дайвінгом, пірнати в басейні, літати літаком, пити напої через трубочку. Неприпустимо курити та вживати алкогольні напої.

Найчастіше прогноз при синус-ліфтингу сприятливий. При дотриманні лікарських рекомендацій терміни протезування можна значно скоротити.