Відторгнення зубного імпланту: основні симптоми та ознаки

Сучасні методи імплантації та матеріали штучного кореня значно знижують ризик відторгнення. Незважаючи на використання прогресивних технологій у стоматології, патологічний процес іноді (2-3%) трапляється.

Відторгнення зубного імпланту призводить до втрати зв'язку з внутрішньокістковими тканинами, внаслідок чого відбувається гострий запальний процес. У більшості випадків пацієнт потребує видалення штучного кореня та медикаментозного лікування. Як дізнатися, чи прижився імплант чи ні? На які ознаки звернути увагу?

Що таке відторгнення зубного імпланта?

Відторгнення імпланта — запалення з руйнуванням кісткової тканини навколо імпланта, що призводить до розхитування штучного стрижня та порушення остеоінтегративного зв'язку з навколозубними тканинами. Патологічний процес супроводжується характерними симптомами: кровоточивістю, вираженим набряком та гіперемією ясен у ділянці імплантації, болем.

При огляді та натисканні відзначається рухливість імпланту та підтікання гнійного ексудату. Діагностичні заходи спрямовані на виявлення можливої причини та диференціацію відторгнення з іншими запальними захворюваннями ясен, не пов'язаними з деструкцією.

Що таке імплант?

Щоб відповісти на питання, як і чому відбувається відторгнення, слід розуміти будову ортопедичної конструкції. Протез будь-якого типу та виробника складається з наступних компонентів:

• штучний корінь або штифт (тіло) із гіпоалергенного титану або цирконію;
• формувач ясен;

абатмент, який з'єднує штучний корінь з коронковою частиною конструкції і встановлюється після видалення формувача ясен.
Більшість імплантантів має форму циліндра або кореня зуба з мікропористою структурою, спеціальним різьбленням для покращення контакту. Шорсткість поверхні імпланту досягається методом піскоструминної обробки або кислотою. Іноді виріб обробляють фторидами для покращення остеоінтеграції.

Імплантація у стоматології є складним і водночас популярним методом відновлення цілісності зубного ряду. Процедура має цілу низку протипоказань, які слід враховувати перед операцією.

Терміни остеоінтеграції

Скільки приживається імплант? Терміни імплантації залежать від імунітету, клінічного анамнезу пацієнта, виконання лікарем протоколу дентальної імплантації, дотримання пацієнтом лікарських рекомендацій. У середньому термін приживання становить 2-6 місяці.

У клініці Лукашука в Києві дентальна імплантація зубів виконується лише якісними матеріалами, які знижують ризик виникнення алергії та відторгнення. Процес остеоінтеграції починається відразу після вкручування штучного кореня в кісткову тканину. Про те, скільки імпланти приживаються, описано в етапах остеоінтеграції:

• Перша стадія (2-4 тижні). Навколо стрижня формується губчаста кістка. Враховуючи її малу щільність та пухкість, підвищення жувального навантаження або травма щелепи може призвести до відторгнення.
• Друга стадія (14-18 тижнів). Починається формування зрілої кістки, коли губчаста кісткова тканина заміщується ламелярною. Відбувається заповнення простору між імплантатом та щелепною кісткою. По завершенні цього етапу можна говорити про нормальний процес остеоінтеграції.

Третя стадія (від 6 місяців до 1,5 років). Відбувається остаточне зрощення імпланту з кісткою, тепер штучне коріння нічим не відрізняється від рідного зуба і становить одне ціле з тканиною.
Терміни можуть відрізнятися і через анатомічні особливості будови щелепних кісток, оклюзії, природної щільності та товщини кісткової тканини. Приживання може відбуватися довше, якщо перед імплантацією пацієнту було проведено процедуру нарощування кісткової тканини – синус-ліфтинг.

Класифікація та види відторгнення

Відторгнення класифікується за часом появи симптомів. Успішна остеоінтеграція не завжди означає абсолютне приживання, проте значно знижує ризики патологічного процесу. Клініцисти розрізняють кілька періодів деструкції тканин імплантату:

• Ранній. Настає практично відразу з проведення операції до протезування. Запустити патологічний механізм може порушення протоколу втручання чи агресивне препарування.
• Середньостроковий. Розвивається протягом 1,5-2 років з моменту протезування. Поява ймовірна при підвищеному оклюзійному навантаженні, недостатній гігієні ротової порожнини, гормональних порушеннях, що призводять до зниження остеогенезу.
• Пізній чи віддалений. Відторгнення розвивається через 2-3 роки. Основна причина — недотримання якісної гігієни порожнини рота, що призводить до розвитку бактеріальної інфекції.

За вираженістю відторгнення виділяють 3 ступені:

• двоспрямована рухливість з амплітудою до 0,5 мм;
• триспрямована рухливість з амплітудою до 1;
• та 1,5 мм.

Основна причина відторгнення полягає у приєднанні інфекційного процесу. За недостатньої гігієни виникають сприятливі умови для інфікування контактної області. У групі ризику — курці, пацієнти з аутоімунними патологіями. Патогенез відторгнення схожий на розвиток пародонтиту.

Клінічні прояви

Як виглядає клінічне відторгнення? Симптоми відторгнення практично ідентичні у різних категорій пацієнтів. Спочатку хворий скаржиться на біль в імплантованій ділянці, набряклість ясен та почервоніння. Виникає кровоточивість при чищенні зубів, а при підвищеній чутливості ясен кров виділяється при незначному натисканні або їжі.

З розвитком патологічного процесу виникає гнильний запах з рота, виражений больовий синдром. Основна небезпека відторгнення полягає не тільки в розхитуванні штучного стрижня, а й у розвитку остеомієліту з ризиком генералізованого сепсису. Загальне самопочуття страждає на 2-3 стадії відторгнення, коли приєднується гнійна інфекція з гострою інтоксикацією, підвищенням температури, нездужанням, ознобом, нудотою та блюванням.

У 85% пацієнтів із діагностованим відторгненням спостерігається регіонарний лімфаденіт. Зареєстровані випадки зниження або повного припинення симптомів патологічного процесу при виштовхуванні імпланта, що відторгся, грануляційною тканиною.

Загальні ознаки

Важливо розрізняти симптоми відторгнення та ознаки процесу відновлення тканин після операції. Фізіологічний біль, набряк та кровоточивість у нормі зберігаються до тижня, зменшуються у міру загоєння. Основні загальні ознаки, властиві фізіологічному та патологічному процесу:

• Гіперемія тканин ясен. Набряк починається практично відразу після втручання. Тривалість гіперемії варіює від 3 до 7, іноді становить 10 днів. При нормальному загоєнні набряк зменшується, незабаром повністю минає. Звертатися до лікаря слід у разі збереження або збільшення набряку.

Кровотеча. Виділення крові з ранової поверхні ясен незначне, проходить вже наступної доби. При грубому впливі їжі або зубної щітки можлива сильна кровотеча. Вплинути на тривалість кровотечі можуть деякі медикаменти. При збереженні симптому більше 5 днів слід звернутися до лікаря. Інакше розвивається гемангіома, розходяться шви, рана нагноюється.
Болючість. Біль після імплантації зберігається до 10 днів, проте його інтенсивність знижується з кожним днем. При низькому больовому порозі у пацієнтів біль триває близько 2 діб. Поява болю, що давить, пульсує, відчуття розпирання свідчать про запалення. Іноді біль може іррадіювати з іншого зуба. Збереження та наростання болю, а також виникнення больового синдрому після його стихання — привід для звернення до лікаря.
Температура. Незначне підвищення температури після операції — нормальне явище. При збереженні позначки 37,5 близько 3-5 днів та підвищенні до фебрильних значень пацієнт потребує додаткової консультації лікаря.
Зазвичай імплантація добре переноситься пацієнтами, проте слід точно дотримуватись лікарських рекомендацій та контролювати стан порожнини рота, самопочуття.

Вказувати на відторгнення через периімплантит може гноєвиділення, відшарування ясен, рухливість імплантату, гострі болі, оголення штучного кореня, розрихлення ясенної тканини в ділянці вживлення.

Важливо звернути увагу і на можливе оніміння ясен або частини обличчя. У нормі дія анестетика припиняється через 4-10 годин. Збереження парестезії свідчить про пошкодження лицьового нерва. Відео про встановлення імпланту можна переглянути на медичних ресурсах.

Відторгнення імплантату — рідкісне ускладнення дентальної імплантації, проте його ризик не зможе виключити навіть досвідчений стоматолог. Симптоми можуть спіткати через кілька років після операції. Важливо вчасно реагувати на симптоми та ознаки.

Профілактичні заходи полягають у адекватній гігієні ротової порожнини, своєчасному огляді лікаря (не рідше 3 разів в перший рік після операції). Повторна імплантація можлива через кілька місяців після відторгнення. У клініці Лукашука виконують усі види імплантації та протезування. За потреби пацієнту пропонують альтернативні способи відновлення зубного ряду.